Музика як вид мистецтва

З точки зору класифікація мистецтвмузика є:

• часовим мистецтвом (музичний твір розгортається та сприймається у часі, так само як і в театрі, літературі, танці)
• виконавським мистецтвом (посередником між творчістю та сприймачем є виконавець, так само як і в танці, театрі)
• незображальним мистецтвом (музичні образи в більшості випадків вільні від конкретного відображення дійсності, так само, як, наприклад, й архітектурні).

У той же час музика може поєднуватись з іншими видами мистецтва, а саме:

• зі словом (вокальні та вокально-інструментальні твори, опера та оперета, музична декламація),
• драматичною дією (театральні та кіно-твори),
• танцем і жестом (балет, пантоміма)

Як і інші види мистецтва, музиці притаманні різні соціокультурні функції, зокрема:

• Гедоністична функція — обумовлюється здатністю музики приносити слухачам насолоду.
• Експресивна функція — обумовлюється природною потребою людини в зовнішньому (наприклад, жестикуляційному, мімічному, звуковому) вираженні сильних емоцій та почуттів.
• Комунікативна функція музики базується на знаковому використанні звукових форм. Це дає всі підстави вважати музику особливою мовою.
• Пізнавальна фунцкія — пов'язана із природним потягом людини до нової інформації, нового досвіду. У процесі розвитку свідомості окремої особи як соціальної істоти зростають стійкі мотиви пізнавальної діяльності.
• Духовно-катарсична функція — обумовлюється її можливістю викликати могутні емоційні потрясіння, які здійснюють «шляхом співчуття і страху очищення … пристрастей»^[2].
• Магічно-сугестивна функція — обумовлюється здатністю музики вводити людину в певний психічний стан. З цією функцією багато науковців пов'язують виникнення музичного мистецтва. Як різновид магічно-сугестивної, розглядають також Терапевтичну функцію.
• Суспільно-організаційна функція — зумовлена фундаментальною суспільною потребою об'єднання людей у цілісні соціальні структури.

Слід зазначити, що у межах самого музичного мистецтва також виокремлюються різні функційні домінанти. Досвід свідчить про те, що музичні твори не можуть однаково виконувати всі соціокультурні функції. Одні з них здатні до різнобічного, глибинного на свідомість та підсвідомість людини, інші — мають більш звужений спектр культурних функцій.

Музика в житті людини

  Музика супроводжує людину з колиски і до останнього подиху. А ті, хто вірить у потойбічне життя, будуть і на тому світі слухати ангельський спів.
  Одне з чільних місць у культурі народу належить пісні. Це можна сказати про культуру і менталітет майже кожного народу, але в духовному житті українського народу пісня займає особливе місце.
  Усім відомо, що українська мова — одна з найбільш мелодійних, співучих мов світу і що в Україні завжди любили і вміли співати. Але чому українські пісні люблять не тільки українці? Чому ці мелодії до душі кожному, у кого в грудях живе серце, а не холодний камінь? Про такий феномен, як українська пісня, я хочу вам розповісти на прикладі своєї родини.
   Скільки я знаю поколінь своїх предків, усі вони українці. Говорять же зараз у нашій родині російською, тому що давно всі живуть у східних містах України й у Росії. Книги, газети, журнали читають обома мовами. Немає для нас різниці, якою мовою говорить диктор, йде фільм або спектакль. А от пісні співають завжди українські. Не тільки, ясна річ, але переважно.
   Щоліта велика родина збирається в нас на дачі. Приїжджають рідні з Москви, Києва, Полтави. Особливо велика потреба в українській пісні в москвичів. Начебто у них спрага, а це ковток холодної криничної води.
   І от майже щовечора летять у небо пісні: «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Ніч яка місячна, зоряна, ясная»; про Дорошенка і Сагайдачного, що «проміняв жінку на тютюн та люльку»; про старого діда, що не пускає молоду жіночку погуляти; про дівчину, що благає милого: «Постав хату з лободи, а в чужую не веди». А вже якщо в два голоси заспівають класичний дует «Коли розлучаються двоє», то завжди сльози на очі навертаються.
   Пісні можуть стати стимулом для подальшого духовного розвитку людини. Мене, наприклад, коли я ще не вміла читати, вони познайомили з віршами нашого великого Кобзаря. Сумно було слухати про думи, що «стали на папері сумними рядами»; страшно — про вітер, що «додолу верби гне високі, горами хвилі підійма». Коли я довідалася, що це пісні на вірші Шевченка, мені схотілося прочитати ще що-небудь з його поезії. Те ж саме було і з поезією великого російського поета С. Єсеніна. Спочатку на сімейних посиденьках я чула про опалий і заледенілий клен, про золоту «рощу», що «отговорила милым языком», про те, що «все прошло, как с белых яблонь дым», а потім упивалася віршами співця російської природи, вчила вірші Єсеніна напам'ять.
   Звичайно, музика в житті людини — це не тільки пісні. Це я прекрасно розумію. Напевно, колись прийде до мене розуміння класичної й оперної музики. Я майже впевнена в цьому, тому що мені з дитинства прищепили смак до гарної музики: української пісенної класики. Завдяки цьому серед сучасних пісень я вмію відрізняти справжнє від бездарного, минущого, бездуховного. Є прекрасні сучасні пісні. Саме вони ввійдуть у культурну спадщину мого народу. Саме вони поряд з народною пісенною класикою будуть формувати культуру майбутнього, будуть підіймати нас угору.

Поп музика

Поп-му́зика (англ. pop music, скорочення від popular music — популярна, загальнодоступна музика) — поняття, що охоплює різноманітні стилі, жанри та напрями масового музикування. Феномен поп-музики сформувався передусім в англомовних країнах Заходу як явище молодіжної культури.

Інструментальні ресурси поп-музики обмежені, як правило, електрогітарами та ударними інструментами з епізодичним застосуванням саксофонів та інших, зокрема екзотичних інструментів. Для сучасної поп-музики велике значення відіграє електронна апаратура. Мелодії, як правило, нескладні, ритмічні, легко запам'ятовуються.

Сучасні форми поп-музики поширені в усьому світі, проте складність її оцінювання як культурного явища зумовлена неоднозначністю естетичної оцінки та соціальної ролі.
Вокальний стиль поп-музики характеризується мелодійною та емоційною манерою виконання, застосуванням «відкритого» звука, наближенням до мовлення співом, демонстративно «непоставленими» голосами, неприродною теситурою, з широким використанням екстатичних вигуків, стогонів, завивань та інших ефектів.

                                                          Історія

Сучасна поп-музика формувалася паралельно з іншими жанрами, такими як рок-музика, і не завжди була віддільна від них. У 1970-і і 1980-х її найтиповішою формою був т. зв. «Традиційна музика» (traditional pop), який в СРСР було прийнято називати «естрадна музика», «естрада». Традиційний поп виконується співаком-солістом під фоновий акомпанемент. У США естрада була тісно пов'язана з джазом (Френк Сінатра), у Франції - з шансоном. Аналогічні виконавці популярні і в СРСР - Михайло Утьосов, Клавдія Шульженко, Марк Бернес, Володимир Трошин. Значну частину поп-музичної сцени США складають чорношкірі виконавці у жанрі соул.

Справжнім проривом в поп-музиці стала поява в 1970-і стилю «диско» (євродиско) і таких груп, як ABBA, Boney M, Dschinghis Khan, Bee Gees. Поп-музика відтепер витісняє рок-н-рол в якості основної танцювальної музики на дискотеках, і з цього часу танцювальна музика (dance music) є одним з основних напрямків у поп-музиці.

Завдяки появі музичного телебачення (зокрема, телеканалу MTV), в 1980-і формується культура відеокліпів. У цей час у США з'являються такі зірки, як Майкл Джексон,Мадонна, Прінс, Вітні Х'юстон. На поп-музику в цей період впливають хіп-хоп, соул і ритм-енд-блюз. У 1990-ті і 2000-ні до цього додається танцювальна електронна музика. Від 2009, в Італії, з'являються такі зірки як Noemi.

                                           Критерії популярності

Критерії популярності поп-музики визначаються двома чинниками.
Один із них — це міжнародні фестивалі і конкурси, що виявляють «найкращих». Найавторитетнішим конкурсом поп-музики вважається премія Греммі. Поп-музика представлена також на щорічному конкурсі «Євробачення», дещо політизованому через спосіб підрахунку голосів по країнах.
Інший спосіб пов'язаний зі статистичними даними, зокрема підрахунком кількості проданих компакт-дисків, популярності пісень на радіостанціях і в продажу, здійснюваному через Інтернет. На основі статистичних даних складаються списки, подібні до найбільшого національного музичного списку у світі — Billboard Hot 100(США). Наприклад, у Великобританії це UK Singles Chart і UK Albums Chart одночасно.
Велике значення у просуванні тієї чи іншої поп-групи відіграє реклама. Вже на початку 1940-х років реклама з'явилась на радіо, потім на телебаченні, зараз використовується в Інтернеті. Як новий носій і інструмент реклами, виступив мобільний телефон.